Часті питання і відповіді (F.A.Q.)

Україна не є членом НАТО і ніколи не була членом НАТО.
Україна має право обирати для себе союзи, а Росія, як вона сама неодноразово погоджувалась, не має права диктувати цей вибір.
Кожна суверенна країна має право вибирати власні механізми забезпечення безпеки. Це основоположний принцип європейської безпеки, який підтримала і Росія (див. Гельсінський Заключний акт).
Крім того, коли Росія підписала Основний акт Росія-НАТО, вона зобов'язалася «поважати суверенітет, незалежність та територіальну цілісність усіх держав та їх невід'ємне право вибору шляхів забезпечення їхньої власної безпеки».

Оскільки бої затягнулися, Росія тяжіє до тактики, яка за задумом завдає шкоди цивільному населенню. Зокрема, Росія тримає в облозі українські міста, перекриваючи шляхи постачання та відходу мирних жителів, завдаючи ракетно-бомбових ударів з повітря, землі та моря. Мета стратегії – придушити бажання українських захисників воювати, у тому числі шляхом завдавання масового болю мирному населенню. Результат був кошмарним: дивовижний відтік українських біженців і величезні страждання для багатьох із тих, хто не хотів чи не міг виїхати. У результаті взяти українські міста означає осадити їх — морити їх голодом, знищити їхню волю до бою і переїхати до власне міста лише після того, як його населення не бажає чинити опір або зовсім нездатне до боротьби.

Україна не є членом Європейського Союзу і ніколи не була членом Європейського Союзу.
Україна є пріоритетним партнером Європейського Союзу. ЄС підтримує Україну в забезпеченні стабільного, процвітаючого та демократичного майбутнього для її громадян.

З 1991 року Київ – столиця України. Але історія міста розпочалася раніше. Вперше статус столиці він отримав 882 року, очоливши Київську Русь. Потім Київ був столицею Київського князівства, УНР, УНРС, Української держави та УРСР. Зараз він є політичним, культурним та соціально-економічним центром країни та носить звання міста-героя.

Путін переживає глибоке невдоволення з приводу втрати Росією влади та впливу після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Україна раніше була частиною Радянського Союзу, але проголосила свою незалежність у 1991 році. Наявність процвітаючої, сучасної, незалежної та демократичної європейської держави, яка межує з Росією, сприймалася як загроза для російського автократичного режиму. Хоча заяви про геноцид і нацистське панування в Києві були явно неправдивими, риторика виявила максималістичні цілі війни Путіна: зміна режиму («денацифікація») і ліквідація статусу України як суверенної держави поза контролем Росії («демілітаризація»).

Абсолютно, як у традиційному, так і в сучасному розумінні. Це передбачає військовий штурм із залученням повітряних, морських і сухопутних сил у поєднанні із витонченими кібератаками та невпинною пропагандою, що поширюється як звичайними, так і соціальними мережами.
Вторгнення в Україну – це лише розширення та ескалація попередньої гібридної війни.
Це війна, яка фактично почалася після Революції гідності в Україні, також відомої як Євромайдан, у 2013-14 роках. Саме тоді масові протести громадян, які прагнули тісніших відносин з Європою, призвели до відсторонення тодішнього президента Віктора Януковича, який звернувся до Росії з проханням допомогти придушити протести.

Крим був єдиною частиною України, де на момент розпаду Радянського Союзу проживала невелика більшість росіян. Проте 55% населення півострова проголосувало за незалежність України.
Путін помилково вважав, що, успішно анексувавши Крим шляхом потай і організувавши збройне повстання на Донбасі, він похитне єдність України та спонукає південні та східні області країни відірватися від київського уряду та прагнути приєднатися до Російської Федерації як нова територія, яка буде відома як Новоросія, або «Нова Росія». Це не сталося, тому нинішнє вторгнення є спробою досягти подібної мети, використовуючи силу у масових масштабах.

Термін «холодна війна» відноситься до періоду після Другої світової війни, коли Радянський Союз і західні демократії виступали один проти одного в ідеологічній битві між капіталізмом і комунізмом.
Путін і його найближче оточення дуже багато є продуктом холодної війни і вважають розпад Радянського Союзу та диктатуру його Комуністичної партії приниженням. У цьому сенсі нинішній конфлікт є відновленням або навіть продовженням холодної війни, оскільки його мета — відновити Росію як найбільшого військового суперника Америки.

У телевізійній промові за кілька днів до вторгнення Путін припустив, що «сучасну Україну повністю створила Росія».
Путін успадкував велику частину свого світогляду від російсько-шовіністичних і русоцентричних традицій колишнього імперського та радянського російських режимів. Його українофобські настрої частково можна пояснити тим, що він глибоко вкорінений почуттям російської переваги та образи на українців, які послідовно стверджують свою особливу ідентичність.
Росія протягом чотирьох століть намагалася повністю підпорядкувати українські землі та підкорити українську націю за допомогою законів і політики, спрямованих на підрив і придушення української мови та культури, водночас віддаючи перевагу росіянам в Україні.
Путін неодноразово намагався принизити успішне проголошення незалежності України в 1991 році і налаштований покласти цьому край.