Життєпис

Народився 3 липня 1947 року в м. Ічня, Чернігівської області, в сім'ї робітників.

У 1954 році пішов до школи, закінчив дев'ять класів Ічнявської середньої школи № 1. Вступив до Авдіївського ПТУ № 96, яке закінчив 1963 року.

У 1966 році був призваний до лав Радянської Армії, проходив службу в місті Псков у Псковській дивізії, що брала участь у придушенні повстання в Чехословаччині, де Григорій отримав численні осколкові поранення. Після демобілізації працював на ДСК міста Херсона, на початку дев'яностих розвинулася гангрена в кінцівках через давні поранення, внаслідок численних операцій Григорій став інвалідом і вийшов на пенсію.

Почав займатися волонтерством у 2014 році.

Маючи обмежені фізичні можливості як інвалід (не має ніг і пальців рук) під час війни на Сході України на березень місяць 2015 року зібрав понад 300 тисяч гривень на потреби української армії.

На виборах до Херсонської обласної ради 2015 року балотувався від партії "УКРОП". На час виборів проживав у Херсоні, був пенсіонером.

До кінця 2021 року зібрав 4 мільйони гривень для української армії.

Після початку відкритого військового нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року почав з'являтися в людних містах Херсона, де вмикав гімн України. Такі відео стали популярними в соцмережах як приклад незламності духу херсонців.

У вересні 2022 року був евакуйований із м. Херсон.

Нагороди

Відзнака Президента України "Золоте серце" (5 грудня 2023 р.) - за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України та подолання її наслідків.